о разговоре

захаживать, зайти

1) (к кому, куда) заходити, заходжати (= захаживать), зайти, доходити, доходжати, уступати, уступити, (навещать) вітати и завітувати, завітати, (часто) вчащати до кого, куди. [Я частенько туди дохожаю (Крим.). На повороті я вступлю до склепу (Берд.). Доходили молодиці навідати (М. Вовч.)]. -дить на короткое время - забігати, забігти до кого, до чого. -ти по дороге к кому - зайти по дорозі, завернути до кого. -ти неприятелю в тыл - зайти в тил ворогові;

2) (за что скрываться) заходити, зайти, заступати, заступити за що, (о солнце) заходити, зайти, сідати, сісти, спочивати (в н. вр. в смысле прош. вр.) спочити; лягати, лягти. [За горою сонечко сідає (Шевч.)]. Солнце уже -шло - сонце вже спочиває или спочило;

3) (как далеко) сягати, сягнути. [Бажання їхні далеко сягають];

4) (о болезнях, вещах) заходити, зайти, (по)трапляти, потрапити. [Ця річ потрапила до нас із Азії (Крим.)];

5) -йти (из чужого края забресть) - заблукати. [Заблукав до нас із чужого краю];

6) (начать ходить) почати ходити, заходити. Он -дил взад и вперёд - він почав ходити сюди й туди;

7) (расшевелиться) розходитися;

8) (о речи, разговоре) заходити, зайти, заводитися, завестися про що, (коснуться) торкнутися чого. [Мова зайшла (завелася) про щось. Розмова торкнулася наших відносин (Крим.)]. Зашедший - що зайшов; (прил.) зайшлий, захожий, зайдений, примандрований.

* * *

и Пропущать пропустить

1) кого, что куда - пропускати, пропустити, пускати, пустити кого, що куди, через що, (через что) перепускати, перепустити кого через що (напр., через кордон), (давать дорогу) пропускати, пропустити кого, пропускати, пропустити дорогу кому, пускати, пустити дорогу кому. [Нас пропустили в хату (Сл. Ум.). Патрулі нікого не пропускали (не пускали) в місто (М. Грінч.). «Ось до вас прийшли», каже йому молодиця, пускаючи мене у двері (М. Вовч.). Хтів був їх (книги) виписати з Парижу, а цензура не пускає (Крим.). Нас перепустили через кордон. Ой вороги, вороги, пропустіте дороги (Чуб.)]. -тите-ка меня - пропустіть-но мене, пустіть-но мене. -тите! - пропустіть! пустіть дорогу! перепустіть дорогу! Здесь не -кают - тут (сюдою) не пускають (не пропускають). Часовой -тил в ворота - вартовий пустив у браму. Нас -тили через заставу - нас перепустили (пропустили) через заставу. Цензура не -кает - цензура не пускає. -кать, -тить куда воду, пар, воздух - пускати, пустити куди воду, пару, повітря. -кать, -тить поезда через что - перепускати, перепустити поїзди через що. [За добу через Київ перепущено сто поїздів (М. Гр.)]. -кать, -тить кого проехать, пройти мимо кого, чего, мимо себя - пускати, пустити кого проїхати, пройти повз кого, повз себе, дати поминути кого, себе. [Пустив усіх проїхати повз його, а тоді поїхав слідом за ними (М. Грінч.)];

2) кого, что (миновать) - минати, минути, о(б)минати, о(б)минути (обминувати) кого, що, проминати, проминути, поминати, поминути кого, що. [Як горілку п'ють, то мене минають, а як б'ють, то від мене починають (Номис). Поминете дві хати, а третя наша (3вин.). Показуючи драми за-для народнього театру, я зовсім обминув оперу (Грінч.). Проминаємо першу причину (Грінч.). Ввесь мак обламав, тільки одну да маківку да й обминував (Чуб.)]. Меня -тили в списке - мене проминули в реєстрі (в списку);

3) кого, что (проворонить) - пропускати, пропустити, перепускати, перепустити, упускати, упустити, проґавлювати, проґавити кого, що. [Хлопець напружує слухи, боячись пропустити який зрадливий звук (Коцюб.). Щастя, братіку, хвилиночка одна: наче хмарка по-над нами промина; не впусти! (Крим.)]. Не -ти почтальона - не пропусти (не проґав) листоношу. -тить очередь, поезд - пропустити, перепустити чергу, поїзд;

4) что (опускать при чтении, письме, разговоре, шитье и т. п.) - минати, минути, проминати, проминути, поминати, поминути, пропускати, пропустити що; (срв. Опускать). [Та читайте, од слова до слова, не минайте ані титла, ніже тії коми (Шевч.). Сього не читай - минай (Сл. Гр.). Ти не все розказала, дещо поминула (Звин.). Переписувач проминув два рядки (М. Грінч.). Проминула квіточку нашити, - ось завернусь та нашию (Черніг.)];

5) что (упускать: время, пору, срок, случай и т. д.) - пропускати, пропустити, перепускати, перепустити, упускати, упустити, проминати, проминути що (час, пору, термін (строк), нагоду); (срв. Упускать). -тить время - упустити, пропустити, перепустити час. -кать, -тить время мешкая и т. п. - згаяти, угаяти, прогаяти, провакувати час, [Не дооремо сьогодні, бо пів-дня згаяли, поки плуг поладнали (Харк.). А вгаєш півгодини, він і ти з ним і всі погинуть (Куліш). А бери лиш ціна та будемо молотити, а то й день так провакуємо (Грінч. II.)]. -тить не использовав - пустити марно що, пустити, не використавши що. [Цю нагоду мусимо використати, не сміємо її пустити марно (Єфр.)]. -стить удобный случай - проминути, упустити добру нагоду, слушний випадок. -кать лекции, заседания и т. п. - проминати, оминати, пропускати, перепускати, сов. проминути, обминути, пропустити, перепустити лекції, засідання і т. ин. [Обрікся одпостувати один тиждень теперечки та не оминати жадної служби божої (Крим.)]. -кать, -стить мимо ушей - слухати через верх, прослухувати, прослухати, пускати повз (проз) вуха (уші). [Як батько сказав: «не важся за його йти», - то я слухала його через верх (Г. Барв.). Боїться, щоб ні жодного словечка не прослухати, що йому буде Левко розказувати (Квітка)]. -кать, -стить мимо глаз что - пускати, пустити повз очі що. -кать нити основы сквозь ниченки - заводити основу у ритки, у шохти (Вас.);

6) что через (в) что (процеживать) - перепускати, перепустити що через (на) що, проціджувати, процідити що через що. [Перепустити воду на фільтровий папір (М. Грінч.). Від того твори його тільки виграють, як продукти великого художнього таланту, через широке людське серце перепущені (Єфр.)]. -стить бульон через сито - перепустити бульйон через (на) сито;

7) что (сквозь себя: свет, лучи, воду) - пропускати, пропустити, перепускати, перепустити що (світло (світ), проміння, воду). [Вода і скло добре пропускають крізь себе світ (Ком.)]. Бумага -кает чернила - папір пропускає чорнило;

8) (хмельное в горло) хилити, вихиляти, вихилити, цідити, вицідити, (быстро) хильнути, сникнути; срв. Выпивать 2. [Перехилив чарку й цідив горілку поволі (Коцюб.). Ще по одній вихилили (Звин.). Що-дня кварту вихиляє (Звин.). Скикнемо по чарці (Харк.)]. -тить по одной, по рюмочке - вихилити по одній, по чарочці;

9) -стить (слух, молву) - пустити чутку, чутки, (о молве, позорящей кого) пустити поговір, (не)славу про (за) кого, на кого. Пропущенный -

1) пропущений, пущений куди, (через что) перепущений куди, через що;

2) проминутий, обминутий, поминутий;

3) (провороненный) пропущений, упущений, перепущений, проґавлений;

4) (опущенный) проминутий, поминутий, пропущений;

5) (упущенный) пропущений, перепущений, упущений, проминутий; згаяний, угаяний, прогаяний, провакований (час). -ный мимо ушей - прослуханий, пущений повз (проз) вуха;

6) перепущений через (на) що;

7) пропущений, перепущений (світ (світло), промінь);

8) вихилений.

* * *

несов.; сов. - пропуст`ить

1) пропуска́ти, пропусти́ти, попропуска́ти; (через что-л.; упускать; позволять проходить) перепуска́ти, перепусти́ти; (оставлять без внимания, исключать, опускать в разговоре) мина́ти, мину́ти, помина́ти, помину́ти, промина́ти, промину́ти; ( упускать) упуска́ти, упусти́ти

2) ( пить спиртное) хили́ти, ви́хилити и перехили́ти, перепуска́ти, перепусти́ти

безладний. [Люди йшли безладною юрбою]; (о разговоре) перебивчивий. - но - безладно, без ладу, без пуття, мішма. [Думки мішма йшли в голові].

* * *

-ся, возобновить, -ся відновляти, -ся, відновити, -ся, поновляти, -ся (поновлювати, -ся), поновити, -ся, зновляти, -ся, зновити, -ся, підновляти, -ся, підновити, -ся, (вновь строить) відбудовувати, -ся, відбудувати, -ся; (о разговоре, речи) (знову) знімати, -ся, (знову) зняти, -ся. [Розмова знову знялася. Зняли перепинену розмову]. Возобновлённый - відновлений, поновлений, відбудований.

* * *

несов.; сов. - возобнов`ить

договориться до чего

I. договорюватися, договоритися, добалакуватися, добалакатися до чого.

II. Договариваться, договориться (условливаться) - договорятися, договоритися з ким, домовлятися з ким [Кажуть: «Можна й на місяць ізгодитись». Тай почали договорятись (Марко Вовчок: «Сестра»). Договорилась вона так, щоб мені очі зав'язати, і вона мене вела (Рудч. Казки, т. II (1870), ст. 149)], годитися, погодитися, єднатися, поєднатися, умовлятися, умовитися, домовлятися, домовитися, поряджатися, рядитися, порядитися, законтрактовуватися, законтрактуватися, (гал.) пактувати, -ся. [Дівчата у строк годяться. Погодилися брати хуру, та підвід нема. А що, Опанасе, - єднайся на год! Прийшли старости єднатися за вінчання. Порядилися (змовилися) за ціну. Порядивсь одвезти на вокзал]. Договаривающиеся стороны - договірні, рядні сторони, контрагенти.

* * *

несов.; сов. - договор`иться

1) ( приходить к соглашению) догово́рюватися и договоря́тися, договори́тися, домовля́тися, домо́витися, умовля́тися, умо́витися

2) ( в разговоре доходить до крайности) догово́рюватися, договори́тися; добала́куватися, добала́катися

1) (в деле, в разговоре) запинка, заминка; см. Замедление;

2) (глины) замішування (глини).

* * *

1) зашуміти, (о толпе) загомоніти. [Зашуміли верби (Макс.). Народ загомонів, заворушився (Сл. Ум.)];

2) (в голове) зашумотіти, загусти;

3) (запениться) зашумувати, замусувати.

* * *

и Издалека Издалече (і)здалека, (і)здалеку[и], з далекого далеку. Прибывший -лека - здалека прибулий (прихожий), далешній. [Чи ви далешні? (Лохв. п.)]. -ка подходить к чему в разговоре - здалека[и] заходити. [Став розпитувати Мосаковського про Вільшаницю, але здалеки (Н.-Лев.). Не сказав одразу просто, а почав здалека заходити (Київ)].

* * *

тж. издалёка; нареч.

коснуться

1) (кого, чего, физически) торкатися, торкнутися кого, чого, до кого, до чого, об що, у що, дотикатися, діткнутися до кого, до чого, торкати, торкнути, заторкнути кого, що. [Якийсь холод торкається делікатного дітського тіла, щось бере з-за плечей (Коцюб.). І вона пішла туди, де небо торкається до землі (Грінч.). Торкається об сухе стебло тернове, щільно тулиться (Васильч.). Шпиль його торкався в саме небо (Крим.). Чую, щось холодне мене торкає (Крим.)]. Твой взор меня -нулся - твої очі мене заторкнули; (мимолётно) твій погляд перебіг по мені. Вода приятно -салась тела - вода любо торкалася тіла. Жизнь грубо -нулась его - життя його брутально зачепило (діткнуло). Моих зениц -нулся он - він торкнувся моїх зіниць, він доторкнувся до моїх зіниць. Не -саясь земли - не торкаючи(сь) землі. Свет -нулся глаз - світло торкнулося очей. -ться слуха - торкатися, торкнутися вуха, ушей, доходити, дійти, добуватися, добутися вуха, до вуха. Шкаф -ется стены - шафа торкається стінки (дотуляється до стінки). Чужого (имущества) не -сайся - чужого (добра) не чіпай, не торкай, (образно) зась до чужих ковбас;

2) (кого, чего, до чего, легко и слабо) доторкатися, доторкуватися, доторкнутися, дотикатися, діткнутися кого, чого, до кого, до чого, торкати, торкнути кого, що, (задевая, цепляя) черкатися, черкнутися чим до кого, до чого, у що, об кого, об віщо, з чим; срвн. Прикасаться. [Ходи тихо як лин по дну, що ні до кого не доторкається (Номис). Рука моя доторкувалася до її руки (Кон.). Було тісненько: вони з Катериною черкались одно об одного плечем (Грінч.). Її плече черкається з його плечем (Мирн.). Язик тільки черкається об піднебіння (Н.-Лев.)]. Ни до чего не -ется - ні до чого не береться; і за холодну воду не береться. -нулся до его плеча - доторкнувся до його плеча, торкнув його плече;

3) (распространяясь достигать чего) сягати, сягнути, доходити, дійти, доставати, достати до чого, чого; срвн. Достигать 3. [Великани руками мало-мало неба не сягали (Рудан.). Йому вода вже по шию сягає (Чуб. V)]. Вода -сается коленей - вода сягає колін. Восточная граница -сается Кавказа - східня межа сягає (до, аж до) Кавказу. Головой -сался потолка - головою доставав до стелі (сягав стелі, торкав стелю). Половодье -салось крайних изб - повінь (велика вода) доходила до крайніх хат. Цивилизация этих стран не -нулась - цивілізація до цих країн не сягнула (цих країн не дістала, не заторкнула);

4) (иметь отношение к чему) торкатися, торкнутися, дотикатися, діткнутися, стосуватися, тичитися, (малоупотр.) тикатися, тикнутися кого, чого и до кого, до чого. [Академія в усіх справах, що торкаються наук та освіти, має право безпосередньо зноситися з усіма установами (Ст. А. Н.). Мовчить, неначе до його й не стосується (Сквирщ.). Тут єсть щось таке, що торкається (тичиться) тебе (Звин.)]. Беседа, речь -ется вопроса о… - розмова йде про…, мова (річ) про те, що… Меня это не -ется - це до мене не належить, це мене не стосується. Это вас не -ется (не ваше дело) - це до вас не стосується, це до вас не тичиться. Дело -ется личности - справа стосується особи (зачіпає особу). Дело -ется кого, чего - ходить (ідеться) про кого, про що. [Але я все сторожкий, де ходить про тебе, коханий мій (Леонт.)]. Что -ется (кого, чего) - що-до кого, що-до чого. [Що-до молодих Шмідтів, то (вони) заходили до професора за тих трьох днів не часто (Крим.)]. Что же -ется - що-ж до, а що вже. [Що-ж до самих шахтарів, то вони поділилися виразно на дві частки (Грінч.). А що вже Василько - тихий, сумний (М. Вовч.)]. Что -ется меня (по мне) - що-до мене, про мене, по моїй голові. [Про мене - робіть, як знаєте. По моїй голові - хоч вовк траву їж. (Сл. Гр.)]. Тебя не -ется! - не про тебе діло! не твоє мелеться! Чего ни коснись - що не візьми, до чого не обернися, за що не візьмешся, то… А коснись тебя, что ты сказал бы - нехай би тебе торкнулося, що сказав би; а якби тобі таке, що сказав би;

5) (только об одушевл.: интересовать, составлять интерес) торкатися, торкнутися, дотикати, діткнути, обходити, обійти кого. [Його лихо мало мене торкається (Ніков.). Мене пісні й пророцтва не обходять: аби закон - пророків непотрібно (Л. Укр.)]. Нас это близко -ется - нас це близько обходить. А насколько ж (а разве) это меня -ется? - а що то мене обходить?;

6) (чего: говорить о чём) торкатися, торкнутися чого, згадувати, згадати про що. Не -сайтесь этого вопроса - не торкайтеся цієї справи; не згадуйте про це. -нулся в двух словах… - згадав двома словами про що. Оратор -нулся вопроса о… - промовець торкнувся справи про що или чого. Касающийся - (относящийся) дотичний до чого и чого, (относительный) стосовний до чого, що-до кого (справа), проти, супроти кого, чого; см. ещё Касательный. [Кожний з присутніх на суді, коли що знав дотичне справи, міг про се заявити суддям (Ор. Лев.). А оце справа - що-до грошей (Звин.)]. Касаемо - що-до, проти, супроти кого, чого.

* * *

несов.; сов. - косн`уться

1) торка́тися, торкну́тися (кого-чого, до кого-чого), торка́ти, торкну́ти (кого-що); ( прикасаться) дотика́тися, діткну́тися и доткнутися (до кого-чого; кого-чого), диал. дотика́ти, діткну́ти и доткну́ти (кого-що); ( зацеплять) черка́тися, черкну́тися и усилит. черкону́тися (об кого-що, кого-чого, з ким-чим), черка́ти, черкну́ти и усилит. черкону́ти (кого-що, по кому-чому, об кого-що)

2) (перен.: затрагивать в разговоре, изложении) торка́тися, торкну́тися, зачіпа́ти, зачепи́ти; диал. дотика́ти, діткнути и доткну́ти

3) (несов. перен.: иметь отношение) стосува́тися, -су́ється (кого-чого, до кого-чого); (преим. с отрицанием "не") обхо́дити, торка́тися, зачіпа́ти (кого)

(в разговоре) ламатися, маніритися; (лицом) викривляти лице, викривлятися, (гал.) гримасувати. [Говори по-людському, не ламайся (Харківщ.). Маніриться, очі під лоба пускає (Н.-Лев.). Не викривляй-бо лице - дивитися погано (Київ)].

* * *

I. см. Над.

II. Надо и Надобно, глаг. нрч. - треба, (в разговоре, пров. тра и тре), (нужно) потрібно; (следует) слід, належить. [Треба хліба, треба й до хліба (Приказка). Мені треба знати, що він робить (Київ). Не сердьтеся, не тра, - я жартував (Крим.). Потрібно вам за границю їхати! чом ви не хочете тут сидіти? (Л. Укр.)]. Что, кого вам -до (-бно)? - чого, кого вам треба? Не -до ли вам этого? - чи не треба вам цього? Нет, не -до - ні, не треба. Ему как раз того и -до - йому саме того й треба, (шутл.) йому й на руку ковінька. Не вам меня, а мне вас -до благодарить - не ви мені, а я вам маю (мушу) дякувати. Так -до - так треба, так мусить бути. Так ему и -до! - (о)так йому й треба! -до полагать, что - треба гадати (думати), що; мабуть. -до бы - треба-б.

* * *

начать

1) починати, почати, розпочинати, розпочати, зачинати, зачати, (редко) начинати, начати, (редко, диал.) розчинати, розчати, започинати, започати що и що робити, (очень редко) вчинати, вчати що робити; (ставать) ставати, стати що робити, (приниматься) братися, взяти и (реже) взятися, піти що робити, заходжуватися и заходитися, (сов.) заходитися що робити и коло чого, (о мног.) поропочинати, позачинати, позаходжуватися. [Я знав кінець, іще й не починавши (Самійл.). Життя свого я не почну як діти (Грінч.). Гості почали прощатися (Коцюб.). Сонце почало повертати на вечірній пруг (Н.-Лев.). Киньмо жереб, хто резпочинати мусить (Куліш). Трохи оддихавши, знову розпочинає (Мирний). Тепер-би нам з ворогами бійку розпочати (Рудан.). Партія визнала за потрібне розпочати рішучу боротьбу з правим ухилом (Пр. Правда). Старий розпочав нову хату будувати (Мирний). Кардинал казання зачинає (Самійл.). Кашель зачинає душити його слабі груди (Франко). Зачинає із ним розмовляти (Рудан.). Добре зачав, лихо скінчив (Франко). Зачав був його соромити (Грінч.). Зачне кричати (Звин.). Як начнеш постить, то нічого буде хрестить (Номис). Співали гарні пісні, а далі й казки розчали (Біл.-Нос.). Розчали робити хату (Червоногр.). Заходитись коло тієї праці, що започали наші предки (Куліш). Прибіг до нас та й стає нам розказувати, що йому трапилося (Звин.). Став до мене ходити (М. Вовч.). Брався він голосити (Крим.). Взяв він лаятися (Звин.). Погладить по головці, а сам візьме ходить по садку (М. Вовч.). Учора взяла за щось суперечитися зо мною (Крим.). Взялися стреляти (Гол. I). Пішли старі про Кам'янець розпитуватись (Свидн.). Пообідав і робити заходився (Грінч.)]. -ть говорить - починати, почати говорити, здіймати (знімати), зняти мову, заговорити про (за) кого, про (за) що. Ребёнок -нает говорить (впервые) - дитина починає говорити (лепетіти), (диал.) дитина нарікає. [«А що малий, ще не говорить?» - «Та ні, потроху вже наріка» (Бердянщ.)]. -ть год, день - починати (розпочинати), почати (розпочати) рік, день. -ть дело - а) (судебное) починати (розпочинати, заводити), почати (розпочати, завести) справу (діло). [Я тобі й коні подарую і діла ніякого не заведу (Тобіл.)]; б) (исковое, тяжбу) закладати, закласти (реже заложити) позов; в) (предприятие) починати (розпочинати), почати (розпочати) діло; закладати, закласти підприємство, (зап.) підніматися, піднятися (якоїсь справи). -ть драку, ссору и т. п. с кем - починати, почати бійку, сварку и т. п. з ким, заводитися, завестися (битися, сваритися и т. п.) з ким. [Нащо ти з дітьми заводишся? знов почнуть плакати через тебе (Звин.). Завелися, як той казав: багатий за багатство, а вбогий - бо-зна й за віщо вже (Номис). Завелись князі поміж собою битись (Куліш)]. -ть жизнь - починати (розпочинати), почати (розпочати) життя. [Можна було нове життя по-кращому розпочати (Доман.)]. -ть от (с) Адама - починати, почати від Адама (від батькового батька). -ть переговоры - починати (розпочинати), почати (розпочати) перемови (пересправи). -ть (затягивать) песню - заводить, завести пісні и пісню. [Вночі заводив своїх чарівних пісень (Гр. Григор.). Без мене не знаєш, як і пісню завести (Стор.)]. -ть пирог, хлеб - починати, почати, (слегка) надпочинати, надпочати пиріг (пирога), хліб. -ть (заводить) разговор - починати (розпочинати), почати (розпочати) розмову, здіймати (знімати), зняти розмову (бесіду, балачку, мову, (диал.) річ, заводити, завести (мову), забалакувати, забалакати про (за) кого, про (за) що. [Ти даремно сам знов розпочинаєш ту розмову (Л. Укр.). Не здіймаймо журливих розмов! (Л. Укр.). Сама вона таких розмов не знімала, - все він починав (Грінч.). Коли-б не хотів, то-б і бесіди оцієї не здіймав (Кониськ.). «Братіки мої!» - здіймає річ один (Коцюб.). Не здіймала більше речи про свою думку (Кониськ.). Не хтів їй казати всього про себе одразу і завів про друге (Гр. Григор.)]. -ть сначала - починати, почати спочатку. [Почніть спочатку, а то я вас перебила (Л. Укр.)]. -чать поддакивать - почати притакувати (підтакувати), затакати. -ть разглагольствовать - починати, почати (зачати) просторік(ув)ати, запросторікати, розпускати, розпустити патяки. -ть танец - починати (заводити), почати (завести) танець (танок). -чать читать - почати читати, зачитати. [Письма принесли і всі тихенько зачитали (Шевч.)]. Как -чал, как -нёт читать! и т. п. - як почав (зачав), як (не) почне (зачне) читати! и т. п. Опять -чал своё - знову завів своєї. Не с чем -чать - нема з чим (ні з чим) почати (піднятися), (образно) нема за що рук зачепити. Не знаю, что и -чать - не знаю, що й почати (що його й робити). [Я не знаю, що мені робити, що мені почати (Сл. Гр.)]. Не торопись -нать, спеши кончать - не швидко починай, а швидко кінчай. -най, да о конце помышляй - починай, та про кінець дбай. Ни -чать, ни кончать пришло - ані сюди, ані туди, Микито! (Приказка);

2) безл. - починати, почати, (становиться) ставати, стати. [Починало ставати душно (Грінч.). Почало йому згадуватися все, що тоді було (Грінч.). Стало на світ займатися (Квітка)]. -нает идти дождь - починає йти дощ, зривається дощ (іти). [Зривається дощик іти (Звин.)]. -нает теплеть - починає тепліти, (больше прежнего: теплішати), забирається на тепло. Начиная -

1) починаючи, розпочинаючи и т. п.;

2) нрч. - починаючи, почавши з (від) кого, з (від) чого. -ная с этого времени - починаючи з цього часу, з цього часу почавши. -ная с этого места - починаючи від цього місця, від цього місця почавши. Начатый - початий, розпочатий, зачатий, начатий, розчатий, започатий, вчатий, порозпочинаний, позачинаний; заведений; надпочатий; знятий. [Початі в дев'ятнадцятому віці спроби (Крим.). Кінчали розпочату бесіду (Коцюб.). Надпочатий хліб (Франко)]. -ться -

1) (стр. з.) починатися, розпочинатися, бути починаним, розпочинаним, початим, розпочатим, порозпочинаним и т. п. [Працю тільки розпочато (Самійл.)]. -чат судебный процесс - почато (розпочато) судовий процес (судову справу);

2) (в пространстве) починатися, початися, (реже) зачинатися, зачатися. [Там, де гори вкриті туманами, мій рідний краю, - там, почався ти (Грінч.). Обидва яри зачинаються коло ліса (Звин.)];

3) (во времени) починатися, початися, розпочинатися, розпочатися, зачинатися, зачатися, (редко) начинатися, начатися, (редко, диал.) починати, почати, розчинатися, розчатися, зачинати, зачати; (наступать; появляться; возникать) заходити, зайти; (возникать, брать начало) ставати, стати, вставати, встати, по(в)ставати, по(в)стати, іти, піти з чого, від кого; (подниматься: о крике, шуме, ссорах и т. п.) зчинятися, зчинитися, учинятися, учинитися, зчинатися, зчатися, (также о разговоре) здійматися и зніматися, знятися. [Дія починається з того, що… (О. Пчілка). Незабаром почнеться діло (Рудан.). Коли воно (небо) почалось, того ми не знаєм (Рудан.). Коли розпочиналося на Україні яке добре діло, то завжди… (Рада). Розпочавшися р. 1901 боротьбою за український університет, ця тенденція невпинно йде вперед (Рада). Бенкет розпочавсь (Самійл.). Розпочалася нудьга за Україною (Крим.). Небавом розпочнеться наука в школі (Кониськ.). Нове життя зачалося (Мирний). Закінчити ту справу, що зачалась у березолі (Куліш). Рожа одцвілася, а калина началася (Метл.). На Чорному морі все недобре починає (Пісня). Як зачинає звада, не поможе й рада (Номис). Прийшли морози, випав сніг; зайшла инша робота (Васильч.). Сварка зайшла із-за якихось виплат (Франко). Стала слава, стали й поговори, ой на тую дівчиноньку, що чорнії брови (Метл.). Встає життя нове (Грінч.). Повстала боротьба національности за своє національне «я» (Грінч.). Все воно з сварки постало (Грінч.). Така дружба, таке товариство пішло між ними! (Мирний). Зав'язалася балачка, пішла обміна думками (Крим.). Зчиняється досить палка спірка (Грінч.). Вчинився нараз крик (Франко)]. - ется день - починається (настає) день. -ется жатва - починаються (заходять) жнива. -лось ненастье - почалася негода, занепогодилося. -ется ночь - починається (настає, заступає, западає) ніч. -ется осень - починається осінь, осеніє. -ется праздник - починається (заходить) свято. -лось с пустяков - почалося (зайшло) з дурниці. -ется, -чался разговор - починається (здіймається), почалася (знялася) розмова (бесіда). [Розмова на який час затнулася, а там знову знялась (Мирний). Знялася в нас бесіда про книжки (Кониськ.)]. -ется рассвет - починає світати (розвиднюватися, на світ благословлятися, дніти). Список - ется его именем - список починається його ім'ям (з його ім'я). Не нами -лось, не нами и окончится - не від нас повелося - не з нами й минеться; не від нас стало, не нами й скінчиться (Приказки).

* * *

несов.; сов. - нач`ать

1) (о неодушевл. предметах) нашуміти, нашелестіти, (о людях) нагаласувати, наробити галасу (шелесту), (о толпе) нагомоніти, наробити гомону. [Прийшов, наробив шелесту та й пішов (Полтавщ.). Нагомоніли вам повну хату (Глібів)];

2) (перен.: наделать шуму) наробити (великого) шелесту, наробити (далекосяжного) відгомону (відголосу), прогусти (на ввесь світ). Это событие весьма -ло - ця подія набрала великого розголосу, ця подія наробила великого шелесту (далекосяжного відгомону, -ного відголосу), ця подія прогула на ввесь світ.

* * *

1) нашумі́ти, -млю́, -ми́ш; ( о громком разговоре) нагомоні́ти; ( накричать) нагаласува́ти, -су́ю, -су́єш, нароби́ти (-роблю́, -ро́биш) га́ласу

2) перен. нароби́ти шу́му (га́ласу, ше́лесту), нашумі́ти, набра́ти (-бере́) [широ́кого] ро́зголосу, набу́ти (-бу́де) [вели́кого] ро́зголосу

невичерпний, невичерпанний, безпереводний; (о почве и перен.) невиснажний; срв. Неиссякаемый 2. -мое воображение - невичерпна (невиснажна) уява. - мый рудник - невиснажна (невичерпна) копальня.

* * *

нескінчений, недокінчений, незакінчений, невикінчений, недоведений до кінця; (с отглагольными существительными обычно передаётся страд. причастием глагола, напр.: -ный печатанием - недодрукований; -ный в работе - недороблений; -ный в разговоре - недоказаний; -ная песня - недоспівана пісня; -ное письмо - недописаний лист). [Нескінчена розмова (Л. Укр.). Синявський проковтнув нескінчену фразу й сів (Ле). З недокінченою піснею на устах (О. Пчілка). До столу знов сіли старі; точили незакінчену за вечерею балачку (Головко). Постаті богів з невикінченими емблемами (Л. Укр.)].

* * *

глаг. нрч. треба (в разговоре, пров. тра и тре), потрібно; (редко: должно) повинно, (следует) слід, належить, (имеется потребность) потреба, до потреби; срв.

II. Надо. [Треба соли, треба горшків, треба смоли (Н.-Лев.). Хоч хочете, не хочете, - треба привикати (Пісня). Хитрощів зажити треба їм (Грінч.). Тра на базар їхати (Звин.). Тра комусь їхати в дубину (Рудан.). Тре тим рогом чесатися, котрим можна дістатися (Шейк.). Хіба потрібно було все це розказувати? (Київ). На стосунки суспільства з собою повинно дивитися, як на вільну умову (Наш). А оцього гвіздка вам потреба? (Звин.). Чарка-друга - до потреби (Стариц.)]. Что (чего), кого вам -но? - що (чого), кого вам треба? Мне -но итти - мені треба йти. Это -но делать осторожно - не треба робити обережно. Если будет -но - якщо (коли, як) треба буде. Сколько -но - скільки треба (потрібно), скільки потреба. [Хай візьме їх (гроші) або всі, або скільки потреба (Грінч.)]. Всё, что -но для писанья - все потрібне до (для) писання (щоб писати). Как раз то, что -но - саме (як-раз) те, що (чого) треба. -но же было мне встретить его! - треба-ж було (надало-ж) мені зустріти (спіткати) його! Так -но - так треба, так мусить бути, (подобает) так годиться. Не -но - не треба (в разгов.: не тра, не тре), не потрібно, нема(є) потреби. Мне это ни на что не -но - мені цього ні на що не треба, мені це ні на що (ні до чого) не потрібне, мені це без потреби (ні до чого). -но бы - треба-б, (следовало б) слід-би, випадало-б.

* * *

обрыть

I. обривати, обрити, обкопувати, обкопати. [Свині обрили грядку навкруги]. Обрытый - обритий, обкопаний.

II. Обрывать, оборвать - (плоды, ягоды, цветы) обривати, обірвати, зривати, зірвати, (воровским образом, дочиста) обносити, обнести, (о мн.) пообносити, (волосы, перья) обскубати, обскуб(а)ти, обджеркати (гал.); (только волосы) обмикати (гал.). -вать бородки перьев - дерти пір'я. -вать клочьями одежду, шкуру на ком - обшарпувати, обшарпати, обшматовувати, обшматувати. -вать разговор, смех - уривати, увірвати, урвати (розмову, сміх). -вать кого в разговоре - урвати мову кому. Оборванный - обірваний, обскубаний, обмиканий; (об одежде) обшарпаний, обшматований, обідраний, обдертий. -ная женщина - обідранка, отіпанка. -ный разговор - увірвана розмова.

* * *

1) обрива́ти, обірва́ти и пообрива́ти; ( отрывать) відрива́ти, відірва́ти и повідрива́ти; ( срывать) зрива́ти, зірва́ти и позрива́ти; (несов.: рвать) рва́ти; ( обдёргивать) обску́бувати и обскуба́ти, обскубти; ( клочьями) обшмато́вувати, обшматува́ти; ( обтрёпывать) обша́рпувати, обша́рпати; (одежду, мебель) обдира́ти, обде́рти и обідра́ти

2) ( разрывать) обрива́ти, обірва́ти и пообрива́ти, порва́ти (несов.), урива́ти, увірва́ти и урва́ти

3) (перен.: резко прекращать течение чего-л.) урива́ти, увірва́ти и урва́ти, обрива́ти, обірва́ти

4) (перен.: резко прерывать кого-л.) обрива́ти, обірва́ти

оборваться

1) уриватися, увірватися, урватися, рватися, порватися, зриватися, зірватися;

2) (откуда) уриватися, урватися, обриватися, обірватися. [Урвалася з драбини];

3) (о голосе, песне, смехе, разговоре) уриватися, урватися, рватися, порватися, перетинатися, перетятися, зриватися, зірватися. [Розмова рвалася];

4) обдиратися, обідратися, обдертися, обшарпуватися, обриватися, обірватися. [Чи бачиш, як ми обідрались? (Котл.). Пообшарпувалися, пообривалися, як старці].

* * *

1) обрива́тися, обірва́тися, урива́тися, увірва́тися и урва́тися; ( отрываться) відрива́тися, відірва́тися; (несов.: порваться) порва́тися

2) (срываться, падая откуда-л.) зрива́тися, зірва́тися и позрива́тися, обрива́тися, обірва́тися и пообрива́тися; урива́тися, увірва́тися и урва́тися

3) (перен.: прекращаться, прерываться) урива́тися, увірва́тися и урва́тися, обрива́тися, обірва́тися, несов. порва́тися

4) (несов.: обноситься) обноси́тися; ( ободраться) обде́ртися, обідра́тися; ( обтрепаться) обша́рпатися

5) страд. (несов.) обрива́тися; відрива́тися; зрива́тися; рва́тися; обску́буватися; обшмато́вуватися, обша́рпуватися; обдира́тися; обрива́тися, урива́тися; урива́тися, обрива́тися; обрива́тися

удар) відбивати, відбити; (в разговоре) відкоша давати, дати кому.

* * *